← Повернутися до блогу

Свічки, лаври й голуби: символи пам’яті

Довкола смерті людство споконвіку сплітало мову символів. Знати їх — означає розуміти сенс жестів, які ми робимо майже не замислюючись.

Свічка

Запалювати вогник за померлих — один із найуніверсальніших ритуалів: світло, що горить далі, коли людини вже немає, маленький супутник проти темряви. Від римського олійного каганця до свічки в залі прощання — а сьогодні й до віртуальної свічки на меморіалі — жест той самий: «твоє світло горить у мені».

Лавр

Вінець переможців у Греції та Римі, лавр на похороні каже щось прекрасне: це життя було перемогою. Тому жалобні вінки — саме вінки, кола без початку й кінця, символ того, що не закінчується.

Голуб

Присутній у дуже різних традиціях як посланець між небом і землею, він уособлює душу, що відходить у мирі. Випускати голубів на прощаннях — продовження цього давнього сенсу.

Квіти

Краса, що триває недовго: саме тому вони супроводжують смерть із палеоліту — знайдено поховання віком у десятки тисяч років із пилком квітів. Вони нагадують, що минуще — теж дорогоцінне.

Калина і вічнозелені дерева

В українській традиції калину садять на могилах — вона стала символом пам’яті й самої землі, що не забуває своїх. А вічнозелені дерева цвинтарів — сосна, ялина, тис — кажуть про життя, що триває, і вказують у небо, мов стріла.

Нові символи для давніх жестів

Онлайн-меморіал успадкував цю мову: свічка, що запалюється одним дотиком, віртуальні квіти, лавр на логотипі In Memoriam. Змінюються носії; людська потреба дати пам’яті символ залишається незмінною.

Створення сторінки пам’яті займає кілька хвилин — і вона залишається назавжди. Створити сторінку пам’яті

Вам також може допомогти